КОЛЕГАМ
Ніч зачепилась вологим крилом за тополі,
Стиха на пагорбі місячні б'ють ручаї.
Ви і сьогодні затримались довго у школі,
Друзі мої, невгамовні колеги мої.
День віддзвенів, одболів, промайнув галасливо,
Темними класами сторожко тиша блука.
Тільки не втихне думок розтривожених злива,
І сторінки неквапливо гортає рука.
Світло в учительській ллється на клумби осінні,
То проясніє, то смутком захмарне чоло.
Втома чимдуж під очима підсинює тіні -
Скільки за день тих турбот і тривог відбуло!
Скептики байдуже знизують знову плечима:
Годі, мовляв, є робота, складніша стократ.
Не дослухайтесь. Хай втомлене серце спочине,
Гляньте, який неймовірно рясний зорепад.
Двері прочините - щем у душі озоветься
(Вдома на вас вже давно зачекались малі).
Доброї ночі вам, люди великого серця,
Нині і завше вклоняюся вам до землі!
|
